Ухвалено вирок за фактом згвалтування та порушення недоторканості житла

Роздільнянський районний суд Одеської області за результатами розгляду кримінального провадження за обвинуваченням неповнолітнього  К., якому на момент вчинення злочину виповнилося 17 років, за частиною 1 статті 152 КК України (зґвалтування) та частиною 1 статті 162 КК України (порушення недоторканності житла) - ухвалив обвинувальний вирок.

К. визнано винуватим по всім статтям пред’явленого обвинувачення та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

У відповідності зі статтями  75, 104 КК України звільнено К. від відбування призначеного покарання з іспитовим строком терміном 1 (одного) року при умові, якщо він під час цього строку не вчинить нового злочину і виконає обов’язки, передбачені п.п. 1, 2, ч.1 ст.76 КК України: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вироком суду цивільний позов потерпілої задоволено в повному обсязі та стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілої в рахунок відшкодування заподіяної їй злочином моральної шкоди 200 000,00 (двісті тисяч) гривень.

У вечірній час у неповнолітнього К., який  перебував у стані алкогольного сп’яніння,  виник раптовий умисел на здійснення дій сексуального характеру відносно своєї сусідки Д.

З цією метою неповнолітній К. незаконно потрапив в приміщення будинку Д., де в цей час знаходилась потерпіла та вчинив відносно останньої, проти її волі, дії сексуального характеру та згвалтував її.

Пошук процесуальних рішень можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за № 511/2587/22

Прес-служба суду звертає увагу, що обвинувачений у справі неповнолітня особа, учень місцевого училища, якому на час вчинення злочину виповнилося 17 років.

При ухваленні вироку щодо неповнолітньої особи суд повинен суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання та ухвалювати рішення керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановлених у статті 3 Конвенції ООН про права дитини.

Мінімальні стандартні правила ООН («Пекінські правила») , прийняті ООН 29.11.1985 року містять найважливіші норми, які стосуються поводження з неповнолітніми та визначають керівні принципи винесення судового рішення та вибір заходів впливу.

Так відповідно до п.17.1, п.19.1 Пекінських правил заходи впливу повинні бути завжди співрозмірні не тільки обставинам і тяжкості правопорушення, але із становищем та потребам неповнолітнього, а також з потребами суспільства, а направлення неповнолітнього в будь-яку виправну установу повинно бути крайнім заходом та застосовуватися протягом мінімального необхідного терміну.

Також звертаємо увагу, що  санкція частини 1 статті 152 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років та відповідно до статті 12 КК України вказаний злочин за класифікацією відноситься до нетяжкого.

Санкція частини 1 статті 162 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років та відповідно до статті 12 КК України вказаний злочин за класифікацією відноситься до нетяжкого.

Обвинувачений К. під час розгляду вказаного кримінального провадження свою вину визнав повністю. Суд визнав обставинами, що пом’якшують покарання: щире каяття, активне сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

При цьому, після вчинення злочину, обвинувачений К. взятий на облік лікарем –психіатром з діагнозом – психічний та поведінковий розлад у наслідок вживання алкоголю, взятий під динамічний нагляд протягом року, призначено курс лікування.    

Згідно досудової доповіді, орган пробації прийшов до висновку, що існує низька можливість вчинення повторного злочину і виправлення К. можливо без позбавлення або обмеження волі на певний строк за умови здійснення контролю, підтримки та допомоги, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень.

Стаття 75 КК України передбачає, що враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (частина 1 статті 17 КПК України).